კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე
Moderators: Kakha, Druides, Mta Mkvarebia, ilia, Kakha, Druides, Mta Mkvarebia, ilia, Kakha, Druides, Mta Mkvarebia, ilia, Kakha, Druides, Mta Mkvarebia, ilia
კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე
მოგეხსენებათ" ლიახვის სახელმწიფო ნაკრძალი" მდებარეობს კონფლიქტის ზონაში, იქ მომსახურე პერსონალი ავტომატურად გახდა "იძულებით გაადაადგილებული". უახლესი ინფორმააციით მათ შეუნარცუნდათ ხელფასი და "დროებით" თავიანთ მოვალეობას "საგურამოს სახელმწიფო ნაკრძალის" ბაზაზე ჩამოყალიბებულ "თბილისის ეროვნულ პარკში" გააგრძელებენ მუშაობას.
კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე
ისე, "კონფლიქტის ზონა" მოძველებული ტერმინია 
აი, მაგალითად, ახალგორის რაიონი ამ ძველი განმარტების მიხედვით არ არის კონფლიქტის ზონა... მაგრამ, სამწუხარო რეალიებიდან გამომდინარე, ნამდვილად არის ოკუპირებული ტერიტორია.

აი, მაგალითად, ახალგორის რაიონი ამ ძველი განმარტების მიხედვით არ არის კონფლიქტის ზონა... მაგრამ, სამწუხარო რეალიებიდან გამომდინარე, ნამდვილად არის ოკუპირებული ტერიტორია.
კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე
Позор РоÑÑии- ახალი პროექტი
))) დამაჯერებლად ლიდერობს "პუტანკა"
http://www.badnameofrussia.ru/all.php
ამ რეგვენებმა ბუბა კიკაბიძეც კი შეიყვანეს მაგრამ ჯერ ხმა მხოლოდ 52 კაცს მიუცია
http://www.badnameofrussia.ru/Kikabidze-Vahtang.html

http://www.badnameofrussia.ru/all.php
ამ რეგვენებმა ბუბა კიკაბიძეც კი შეიყვანეს მაგრამ ჯერ ხმა მხოლოდ 52 კაცს მიუცია
http://www.badnameofrussia.ru/Kikabidze-Vahtang.html
გიჟს აჰყე, ჭკვიანს დაჰყე!
კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე
საკმაოდ საინტერესო სტატიაა, ორიოდე დღის წინ "ლოს ანჯელეს თაიმში" დაიბეჭდა. იხილეთ:
როგორ მოიქცეოდა რეიგანი საქართველოს კონფლიქტის დროს
ჰენრი ნაუ
როდესაც დიპლომატია საკმარისი არ არის, ხოლო ძალის გამოყენება ძალიან სახიფათოა, კონსერვატიული ინტერნაციონალიზმის პოლიტიკა საუკეთესო გამოსავალია.
როგორ უნდა ვირეაგიროთ რუსეთის საქართველოში შეჭრაზე და დუმას მიერ ამ ქვეყნის ტერიტორიაზე ორი სეპარატისტული რეგიონის აღიარებაზე? მხოლოდ დიპლომატია ცოტა შედეგს თუ მოგვიტანს, ძალის გამოყენება კი ფართომასშტაბიანი კონფლიქტის რისკს ზრდის.
კითხვა იმის თაობაზე, თუ რა ტიპის პასუხი იქნებოდა ყველაზე ეფექტური სხვა ქვეყნების მხრიდან მსგავსი ”გამოწვევების” დროს, როდესაც საქმე თავისუფლების გავრცელებას ეხება - დიპლომატია თუ ძალა - ამერიკის საგარეო პოლიტიკისთვის ახალი არ არის. პასუხი ორ ტრადიციულ საგარეო პოლიტიკურ კონცეფციაშია.
ლიბერალური ინტერნაციონალიზმის მიზანი, რომელიც ვუდრო ვილსონის ფიგურასთან ასოცირდება - არის ძალის გამოყენების შემცირება მშვიდობიანი დიპლომატიის პრიორიტეტის ხარჯზე, რომელიც მრავალმხრივი ინსტიტუტების საშუალებით ხორციელდება. ამ კონცეფციას საფუძვლად უდევს თეზისი, რომლის მიხედვითაც ვაჭრობას და მოდერნიზაციას ნელ-ნელა საერთაშორისო დაძაბულობის განმუხტვა და თავისუფლების გავრცელება მოჰყვება.
კლასიკური რეალიზმის საპირისპირო ტრადიცია, რომელმაც მეტნაკლებად დასრულებული ფორმით ასახვა ჰპოვა თეოდორ რუზველტის საგარეო პოლიტიკურ კურსში, გულისხმობს დიდი სამხედრო ”ხელკეტის” არსებობას და უცხოეთის ზესახელმწიფოების ურთიერთ დაბალანსებით თავისუფალი ქვეყნების დაცვას.
ამ კონცეფციის მიმდევრებში მოდერნიზაცია, პირიქით, შეშფოთებას იწვევს, რადგან, მათი აზრით, ის არა იმდენად დაძაბულობას ხსნის, რამდენადაც აძლიერებს ოპონენტებს, რომლებიც თავისუფლებისთვის წინააღმდეგობის გაწევას განაგრძობენ.
ორივე ამ ტრადიციის პრობლემა იმაში მდგომარეობს, რომ ისინი ძალის და დიპლომატიის ინტეგრირების საშუალებას არ იძლევიან.

როგორ მოიქცეოდა რეიგანი საქართველოს კონფლიქტის დროს
ჰენრი ნაუ
როდესაც დიპლომატია საკმარისი არ არის, ხოლო ძალის გამოყენება ძალიან სახიფათოა, კონსერვატიული ინტერნაციონალიზმის პოლიტიკა საუკეთესო გამოსავალია.
როგორ უნდა ვირეაგიროთ რუსეთის საქართველოში შეჭრაზე და დუმას მიერ ამ ქვეყნის ტერიტორიაზე ორი სეპარატისტული რეგიონის აღიარებაზე? მხოლოდ დიპლომატია ცოტა შედეგს თუ მოგვიტანს, ძალის გამოყენება კი ფართომასშტაბიანი კონფლიქტის რისკს ზრდის.
კითხვა იმის თაობაზე, თუ რა ტიპის პასუხი იქნებოდა ყველაზე ეფექტური სხვა ქვეყნების მხრიდან მსგავსი ”გამოწვევების” დროს, როდესაც საქმე თავისუფლების გავრცელებას ეხება - დიპლომატია თუ ძალა - ამერიკის საგარეო პოლიტიკისთვის ახალი არ არის. პასუხი ორ ტრადიციულ საგარეო პოლიტიკურ კონცეფციაშია.
ლიბერალური ინტერნაციონალიზმის მიზანი, რომელიც ვუდრო ვილსონის ფიგურასთან ასოცირდება - არის ძალის გამოყენების შემცირება მშვიდობიანი დიპლომატიის პრიორიტეტის ხარჯზე, რომელიც მრავალმხრივი ინსტიტუტების საშუალებით ხორციელდება. ამ კონცეფციას საფუძვლად უდევს თეზისი, რომლის მიხედვითაც ვაჭრობას და მოდერნიზაციას ნელ-ნელა საერთაშორისო დაძაბულობის განმუხტვა და თავისუფლების გავრცელება მოჰყვება.
კლასიკური რეალიზმის საპირისპირო ტრადიცია, რომელმაც მეტნაკლებად დასრულებული ფორმით ასახვა ჰპოვა თეოდორ რუზველტის საგარეო პოლიტიკურ კურსში, გულისხმობს დიდი სამხედრო ”ხელკეტის” არსებობას და უცხოეთის ზესახელმწიფოების ურთიერთ დაბალანსებით თავისუფალი ქვეყნების დაცვას.
ამ კონცეფციის მიმდევრებში მოდერნიზაცია, პირიქით, შეშფოთებას იწვევს, რადგან, მათი აზრით, ის არა იმდენად დაძაბულობას ხსნის, რამდენადაც აძლიერებს ოპონენტებს, რომლებიც თავისუფლებისთვის წინააღმდეგობის გაწევას განაგრძობენ.
ორივე ამ ტრადიციის პრობლემა იმაში მდგომარეობს, რომ ისინი ძალის და დიპლომატიის ინტეგრირების საშუალებას არ იძლევიან.



კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე



ლიბერალური ინტერნაციონალიზმის მიზნები საუკეთესოდ მიესადაგება აშშ-ს საგარეო პოლიტიკას, რადგან ამერიკელები ძალის გამოყენებისადმი ნეგატიურად არიან განწყობილი. მეორე მხრივ, კლასიკური რეალიზმის კონცეფცია სამართლიანად აკეთებს აქცენტს სამხედრო მეთოდებზე. ტირანები არსებობენ, და ვინაიდან ისინი საკუთარი ერების მიმართ ძალას იყენებენ, თვლიან რომ ანალოგიური საშუალებები სხვა ქვეყნებთან მიმართებაშიც ჭრის.
თუმცა არსებობს კიდევ ერთი საგარეოპოლიტიკური ტრადიცია, რომლის ფარგლებშიც ძალის და დიპლომატიის ურთიერთშეთავსებას უფრო მეტი ყურადღება ეთმობა. ვუწოდოთ მას კონსერვატიული ინტერნაციონალიზმი. ”კონსერვატიული” იმიტომ, რომ კლასიკური რეალიზმის მსგავსად ამ კონცეფციაშიც ძალას მნიშვნელოვანი ადგილი უკავია.
”ინტერნაციონალიზმი” კი იმავე მიზანს ემსახურება რასაც ლებერალურის ინტერნაციონალიზმი - თავისუფლების გავრცელებას. ამერიკის ისტორიაში კონსერვატიული რეალიზმის პრინციპებს პრაქტიკაში წარმატებულად ახორციელებდა ოთხი პრეზიდენტი: თომას ჯეფერსონი, ჯეიმს პოლკი, გარი ტრუმენი და რონალდ რეიგანი.
კონსერვატიული ინტერნაციონალიზმი პრიორიტეტების განაწილების გზით ძალის და დიპლომატიის ინტეგრირების საშულებას იძლევა. ვილსონის კონცეფციის მიზანი - მთელ მსოფლიოში ტირანიის დამარცხება - ძალიან ამბიციური იყო, განსაკუთრებით იმიტომ, რომ მისი რეალიზაცია ძალის გამოყენების გარეშე შეუძლებელია.
თავისუფლების გავრცელება ყველაზე უკეთ - და მინიმალური ადამიანური დანაკარგებით - ხდება უკვე არსებული დემოკრატიული სივრცის საზღვრებთან და არა მოშორებულ რეგიონებში, სადაც დემოკრატიული სახელწმიფოების რაოდენობა არც თუ დიდია.



კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე



ტრუმენს და რეიგანს ეს კარგად ესმოდათ. ტრუმენმა ამერიკული არმია დასავლეთ ევროპაში პირელ რიგში იმისთვის განათავსა, რომ მეორე მსოფლიო ომის დასრულების შემდეგ კონტინენტზე თავისუფლება გაემყარებინა და განევითარებინა.
დღეს, როგორც ეს საქართველოს კონფლიქტის მაგალითზე გამოჩნდა თავისუფლების ძირითადი საზღვარი გადის რუსეთისა და ბალტიისპირეთის ქვეყნების, უკრაინისა და კავკასიის საზღვარზე. მეორე ასეთი ზღურბლი - თურქეთია, რომელიც ევროპის განვითარებულ დემოკრატიებს ესაზღვრება. მესამე ინდოეთსა და პაკისტანზე გადის.
კონსერვატიული ინტერნაციონალიზმის მიმდევრებისთვის ამ ქვეყნებში დემოკრატიის განვითარება გაცილებით მნიშვნელოვანი ამოცანაა, ვიდრე ერაყის და ავღანეთის დემოკრატიზაცია, რომლებიც ისეთ რეგიონში მდებარეობენ, სადაც ძირითადად ტირანიაა გაბატონებული.
თუმცა, კონსერვატიული ინტერნაციონალიზმი დიპლომატიის და ძალის შეთავსებას სხვა მეთოდითაც ახდენს. ამ კონცეფციით ძალის გამოყენება უკიდურეს ზომად არ განიხილება, თუკი დიპლომატიას შედეგი არ მოქვს (რაშიც მდგომარეობს ლიბერალური ინტერნაციონალიზმის მთავარი გაუთვლელობა). ძალა არ მიიჩნევა არც დიპლომატიის შემცვლელ საშუალებად, რითაც კლასიკური რეალიზმის ზოგიერთი წარმომადგენლები სცოდავენ.
კონსერვატიული რეალიზმის მიხედვით, ძალა დიპლომატიის შესაძლებლობებს აფართოვებს. მხოლოდ მას შემდეგ, რაც 2002 წლის შემოდგომაზე სპარსეთის ყურეში უზარმაზარი სამხედრო ძალები განლაგდა, შესაძლებელი გახდა ერაყში გაეროს ინსპექტორების დაბრუნება და ამ ქვეყნაში დიპლომატიის მეთოდებით მასობრივი განადგურების იარაღზე მონიტორინგის დაწესება. და პირიქით, დიპლომატია, ძალის გამოყენების შედეგებს ამყარებს. ის ”მშვიდობის მოგების” საშუალებას იძლევა მას შემდეგ, რაც სამხედრო ძალები ომს მოიგებენ.
ბუშის ადმინისტრაციას ამ თეზისის სამართლიანობაში დარწმუნება მწარე გამოცდილებით მოუხდა, როდესაც ის ერაყში წარმატებული შეჭრის შემდეგ დიპლომატიის მეთოდებს უგულებელყოფდა.
ჯეფერსონი და პოლკი ძალას და დიპლომატიას ერთმანეთს ოსტატობით უთავსებდნენ. ყველა ჯერზე, როდესაც კი ძალას იყენებდნენ, ისინი თავიანთ დიპლომატიურ პოზიციებს ამყარებდნენ, და როდესაც კომპრომისის დრო დგებოდა, ორივე პრეზიდენტი ამაზე ძალის პოზიციიდან მიდიოდა. ჯეფერსონმა შეძლო ნაპოლეონის დარწმუნება, რომ ვიდრე ის ევროპულ ომებში ჩაეფლობოდა, აშშ და ინგლისი მოილაპარაკებდნენ და ლუიზიანას დაიპყრობდნენ. ამიტომ ფრანგმა იმპერატორმა არჩია და ლუიზიანა ამერიკელებს მიეყიდა, რომ ის ინგლისს არ რგებოდა.
პოლკმა მექსიკასთან ომი ამ ქვეყნის სრულ ანექსიაზე უარის თქმით დაასრულა, რადგან მეხიკოში ის საკუთარ ემისრებს სისტემატიურად აგზავნიდა და ბოლოს კომპრომისულ გადაწყვეტილებას დათანხმდა, რომელზეც ერთ-ერთ მათგანთან მოილაპარაკა - მიუხედავად იმისა, რომ პრეზიდენტს ამ დიპლომატთან მწვავე უთანხმოებები ჰქონდა.



კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე



და ბოლოს, კონსერვატიულ რეალიზმში მესამე მეთოდიც არსებობს, რომელიც ძალის და დიპლომატიის ინტეგრირების საშუალებას იძლევა. კლასიკური რეალიზმის ადაპტებისგან განსხვავებით, მისი მომხრეები არ ფიქრობენ, რომ ქვეყნის მატერიალური რესურსები მის საგარეოპოლიტიკურ აქტივობაზე გადამწყვეტ გავლენას ახდენს. გარდა ამისა, ისინი არ ეთანხმებიან ლიბერალ ინტერნაციონალისტებს იმაში, რომ საერთაშორისო კონსენსუსი საბოლოო ჯამში საგარეოპოლიტიკური ”მუხრუჭის” როლს თამაშობს.
კონსერვატიული ინტერნაციონალიზმის მიხედვით, ქვეყნის შესაძლებლობა - გავლენა მოახდინოს მსოფლიოში მიმდინარე მოვლენებზე - თავისუფალი ხალხების უმრავლესობის ნებით იზღუდება. თუკი პრეზიდენტს არ ძალუძს შეინარჩუნოს, როგორც საკუთარი, ასევე სხვა თავისუფალი ხალხების უმრავლესობის მხარდაჭერა, მაშინ ის თავისუფლების დამკვიდრებას არადემოკრატიულ ქვეყნებში არც უნდა შეეცადოს.
ჩვენი შემდეგი პრეზიდენტის ყველაზე სერიოზული გამოცდა კონსენსუსის შენარჩუნების უნარი გახდება, როგორც თავად აშშ-ს შიგნით, ასევე სხვა დემოკრატიულ ქვეყნებში, თუკი მას ძალის გამოყენება მოუწევს. ვიდრე ავტორიტეტული რეჟიმები არსებობს, საერთაშორისო ურთიერთობებში ძალისმიერი მეთოდების გამოყენება გაგრძელდება და ამაზე რეგირების ყველაზე საუკეთესო ხერხი ძალის და დიპლომატიის შეთავსებაა, და არა ძალის გამოყენება უკიდურესი ზომის სახით, ან პირიქით, დიპლომატიის ნაცვლად.
ჰენრი ნაუ - ჯორჯ ვაშინგტონის უნივერსიტეტთან (George Washington University)არსებული ელიოტის სახელობის საერთაშორისო ურთიერთობების ინსტიტუტის (Elliott School of International Affairs)პროფესორი.



















კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე
ДеÑÑƒÐ²ÐµÑ€ÐµÐ½Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð¸
СущеÑтвование Грузии — роÑкошь, которую РоÑÑÐ¸Ñ Ð½Ðµ может Ñебе позволить
http://www.apn.ru/publications/article21290.htm
СуверенитеÌÑ‚ (souveraineté — Ð²ÐµÑ€Ñ…Ð¾Ð²Ð½Ð°Ñ Ð²Ð»Ð°Ñть) — Ñто неотчуждаемое юридичеÑкое качеÑтво незавиÑимого гоÑударÑтва, Ñимволизирующее его политико-правовую ÑамоÑтоÑтельноÑть, выÑшую ответÑтвенноÑть и ценноÑть как первичного Ñубъекта международного права.
Война только тогда может ÑчитатьÑÑ ÑƒÑпешной, когда доÑтигнуты правильные военно-политичеÑкие цели Ñтой войны. Ð’ любом другом Ñлучае — Ñта война проиграна, Ð½ÐµÐ²Ð·Ð¸Ñ€Ð°Ñ Ð½Ð¸ на какие военные уÑпехи.
РуÑÑко-грузинÑÐºÐ°Ñ Ð²Ð¾Ð¹Ð½Ð° не проÑто подтверждает Ñтот тезиÑ, а ÑвлÑетÑÑ ÐºÐ»Ð°ÑÑичеÑким примером Ð´Ð»Ñ ÑƒÑ‡ÐµÐ±Ð½Ð¸ÐºÐ¾Ð² по баланÑу военных и политичеÑких интереÑов, целей и поÑледÑтвий войны.
Важнейшим вопроÑом войны ÑвлÑетÑÑ Ð¾Ð¿Ñ€ÐµÐ´ÐµÐ»ÐµÐ½Ð¸Ðµ правильных, необходимых и доÑтаточных военно-политичеÑких задач. ПоÑтановка задачи в чиÑто Ñитуационном ключе («Они напали — мы отбили, ещё и дали им хорошенько») доÑтаточна Ð´Ð»Ñ Ð´Ð²Ð¾Ñ€Ð¾Ð²Ð¾Ð¹ банды, но на уровне политики такое реагирование ÑвлÑетÑÑ Ñовершенно проигрышным делом. Политика — Ñто дело, где умелое махание кулаками до и поÑле драки значит не меньше, чем во Ð²Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ñамой драки.
Ð”Ð»Ñ Ð¿Ð¾Ñледней грузинÑкой кампании — котораÑ, по моему глубокому убеждению, еÑть только Ð¿ÐµÑ€Ð²Ð°Ñ Ð³Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð½ÑÐºÐ°Ñ ÐºÐ°Ð¼Ð¿Ð°Ð½Ð¸Ñ, и продолжение поÑледует — Ð²Ð¾Ð¿Ñ€Ð¾Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð¸Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ð¹ поÑтановки ÑиÑтемы таких военно-политичеÑких целей ÑвлÑетÑÑ ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ð¸Ñ‡ÐµÑки актуальным Ð´Ð»Ñ Ð²Ñей политики РоÑÑии на Кавказе.
ЧаÑто приходитÑÑ Ñлышать, что правильной целью в данной войне было бы Ñмещение режима Саакашвили. Ðто не ÑовÑем так. Ðто необходимое, но далеко не доÑтаточное уÑловие. ХочетÑÑ Ð½Ð°Ð¿Ð¾Ð¼Ð½Ð¸Ñ‚ÑŒ, что не так давно и не без учаÑÑ‚Ð¸Ñ Ð Ð¾ÑÑии в Грузии был Ñмещён антироÑÑийÑкий режим ГамÑахурдиа, однако Ñто не Ñделало нашего южного ÑоÑеда хоть Ñколько нибудь пророÑÑийÑким и безопаÑным Ð´Ð»Ñ Ñ†ÐµÐ»ÐµÐ¹ РоÑÑии на Кавказе.
Одно Ñто должно было бы заÑтавить задуматьÑÑ Ð¾ правильноÑти такой поÑтановки вопроÑа. Станет ли Ñамо по Ñебе новое правительÑтво незавиÑимой Ñуверенной Грузии — пуÑть и поÑтавленное при поддержке МоÑквы — дружеÑтвенным по отношению к РоÑÑии? Ð’Ñе, и объективные и Ñубъективные обÑтоÑтельÑтва, внешние и внутренние факторы вопиют о том, что такое правительÑтво неизбежно будет дрейфовать в Ñторону Ñаакашвилизации, в Ñторону евро-атлантичеÑких интереÑов, в Ñторону нового конфликта Ñ Ð Ð¾ÑÑией.
ПоÑтому Ñамо по Ñебе Ñмещение режима Саакашвили — проÑто чаÑть оÑновной задачи, ÐºÐ¾Ñ‚Ð¾Ñ€Ð°Ñ ÑоÑтоит в полной деÑуверенизации Грузии как Ñубъекта международного права.
Ð¡ÐµÐ³Ð¾Ð´Ð½Ñ Ð½ÐµÐ´Ð¾Ñтаточно обÑуждать Ñ Ð½Ð°ÑˆÐ¸Ð¼Ð¸ партнёрами — в том чиÑле в Ñамой Грузии -только проблему «территориальной целоÑтноÑти Грузии» и «Ñудьбу режима Саакашвили». Ð¡ÐµÐ³Ð¾Ð´Ð½Ñ Ñ‚ÐµÐ¼Ð¾Ð¹ Ð´Ð»Ñ Ð²Ð½ÐµÑˆÐ½ÐµÐ¿Ð¾Ð»Ð¸Ñ‚Ð¸Ñ‡ÐµÑкой диÑкуÑÑии должна Ñама проблематика утраты прав Грузии на Ñвое Ñуверенное ÑущеÑтвование. Только в Ñтом контекÑте — применÑÑ ÑоответÑтвующую моменту Ñиловую компоненту — РоÑÑÐ¸Ñ Ð¼Ð¾Ð¶ÐµÑ‚ разрубить грузинÑкий узел, затÑнутый у неё на ногах волей иÑторичеÑких обÑтоÑтельÑтв.
Ðе решив Ñту задачу РоÑÑÐ¸Ñ Ð¿Ð¾ÑтоÑнно будет ÑталкиватьÑÑ Ñ Ð½ÐµÑ€Ð°Ð·Ñ€ÐµÑˆÐ¸Ð¼Ñ‹Ð¼Ð¸ проблемами на Кавказе, поÑтоÑнно ÑтоÑть на грани войны, в том чиÑле войны Ñ ÑƒÑ‡Ð°Ñтием СШРи блока ÐÐТО, а также одновременно и войны Ñ Ð£ÐºÑ€Ð°Ð¸Ð½Ð¾Ð¹, которую неизбежно подожгут в таких обÑтоÑтельÑтвах.
ПоÑкольку даже режим Саакашвили ÑÐµÐ³Ð¾Ð´Ð½Ñ Ð½Ðµ Ñмещён, то военно-политичеÑкие цели войны не доÑтигнуты, и, Ñледовательно, Ð¸Ð¼ÐµÑ Ð²Ð¾ÐµÐ½Ð½ÑƒÑŽ победу мы понеÑли одновременно военно-политичеÑкое поражение.
Ðто Ð¾Ð±Ñ‹Ñ‡Ð½Ð°Ñ Ð¸ÑториÑ, так чаÑто бывает. Ðе мы первые, не мы поÑледние. «Победа» СШРв ÐфганиÑтане — также очень Ñомнительного ÑвойÑтва, например. Однако ошибки других — вовÑе не повод Ñовершать таковые, и не оправдание таковым.
Положение пока вполне иÑправимо. РиÑки Ð´Ð»Ñ Ð Ð¾ÑÑии так велики и имеют наÑтолько фундаментальный характер что «Ñуверенитет Грузии» не может ÑоÑтавлÑть хоть какую то помеху Ð´Ð»Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð¸Ñ Ñ€ÐµÐ°Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ð¹ разделительной политики на Кавказе, Ð½ÐµÐ²Ð·Ð¸Ñ€Ð°Ñ Ð½Ð° политичеÑкие издержки от Ñиловой деÑуверенизации Ñтого американÑкого протеже.
Главной текущей политичеÑкой целью РоÑÑии на Кавказе ÑвлÑетÑÑ Ð´ÐµÑÑƒÐ²ÐµÑ€ÐµÐ½Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð¸ как Ñубъекта международного права, что мы обÑзаны выполнить Ð½ÐµÐ²Ð·Ð¸Ñ€Ð°Ñ Ð½Ð¸ на какие Ñантименты, международные уÑловноÑти и внешнеполитичеÑкие поÑледÑтвиÑ.
Следует подчеркнуть: речь не идёт о какой-то «меÑти» Грузии или о «возрождении роÑÑийÑкого империализма». Ð’Ð¾Ð¿Ñ€Ð¾Ñ Ñтоит очень проÑто: не решив иÑторичеÑкую задачу деÑуверенизации потенциального агреÑÑора РоÑÑÐ¸Ñ Ð¿Ð¾ÑтоÑнно, деÑÑтилетиÑми будет неÑти Ñто Ð±Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð¸ клаÑть кровавую дань к подножию храма войны — вмеÑте Ñ Ð³Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð½Ð°Ð¼Ð¸ и другими народами Кавказа, разумеетÑÑ.
Ðадо понимать при Ñтом, что деÑÑƒÐ²ÐµÑ€ÐµÐ½Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð¸ — Ñто одновременно и чаÑÑ‚Ð¸Ñ‡Ð½Ð°Ñ Ð´ÐµÑÑƒÐ²ÐµÑ€ÐµÐ½Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ðмерики как мирового Ñуверена, поÑле раÑпада СССРприÑвоившего Ñебе право решать вопроÑÑ‹ легитимноÑти и ÑуверенноÑти режимов ÑамоÑтоÑтельно, почти без оглÑдки на международные механизмы.
Теперь о технике. Методов оÑущеÑÑ‚Ð²Ð»ÐµÐ½Ð¸Ñ Ñтой задачи ÑобÑтвенно, три :
«ИракÑкий вариант» — Ð¿Ð¾Ð»Ð½Ð°Ñ Ð²Ð¾ÐµÐ½Ð½Ð°Ñ Ð¾ÐºÐºÑƒÐ¿Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð¸ Ñ ÑƒÑтановлением там оккупационного режима и наÑаждением подконтрольного, дружеÑтвенного РоÑÑии правительÑтва
«ЮгоÑлавÑкий вариант» — Ñ Ñ€Ð°Ñпадом Грузии на анклавы, не имеющие в начале признанного международного ÑтатуÑа под контролем роÑÑийÑких миротворцев
«СомалийÑкий вариант» — поддержание управлÑемой анархии и войны вÑех против вÑех.
При любых вариантах обÑзательным Ñюжетом ÑвлÑетÑÑ Ñмещение дейÑтвующих влаÑтей ТбилиÑи Ñ Ð·Ð°Ð¼ÐµÐ½Ð¾Ð¹ их на фигуры ÑƒÑ€Ð¾Ð²Ð½Ñ Ð¼ÐµÑтного городÑкого ÑÐ°Ð¼Ð¾ÑƒÐ¿Ñ€Ð°Ð²Ð»ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð¸ Ð¼Ð¸Ð½Ð¸Ð¼Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ð¸Ñ ÐºÐ¾Ð½Ñ‚Ñ€Ð¾Ð»Ð¸Ñ€ÑƒÐµÐ¼Ñ‹Ñ… из ТбилиÑи территорий до ÑƒÑ€Ð¾Ð²Ð½Ñ Ð³Ð¾Ñ€Ð¾Ð´Ð° и облаÑти. ÐедопуÑтимы никакие общенациональные выборы, даже уÑечённого маÑштабна, вÑе общенациональные фигуры имеющие оÑтатки легитимноÑти должны быть выведены из игры добровольно или Ñилой оружиÑ. ОбÑзательным также ÑвлÑетÑÑ Ð¾Ñ‚Ñечение портов Батуми и Поти от центра Ñтраны и размещение там роÑÑийÑкого военного контингента и флота на поÑтоÑнной оÑнове.
Ðаиболее быÑтрый и Ñффективный путь деÑуверенизации — разумеетÑÑ, Ð¿Ð¾Ð»Ð½Ð°Ñ Ð²Ð¾ÐµÐ½Ð½Ð°Ñ Ð¾ÐºÐºÑƒÐ¿Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð¸, однако Ñто предполагает и наиболее оÑтрые формы Ñтолкновений Ñ Ð—Ð°Ð¿Ð°Ð´Ð¾Ð¼, вплоть до учаÑÑ‚Ð¸Ñ Ñ‚Ñ€ÐµÑ‚ÑŒÐ¸Ñ… Ñтран в войне, и провокации Украины на войну Ñ Ð Ð¾ÑÑией, что Ñамо по Ñебе иÑторичеÑки почти неизбежно, но нам, разумеетÑÑ, Ñледовало бы избежать войны на два фронта.
«СомалийÑкий» вариант менее желателен, так как такой неуправлÑемый анклав — не лучший подарок Ð´Ð»Ñ Ð Ð¾ÑÑии на юге. Ðо он должен вÑегда раÑÑматриватьÑÑ ÐºÐ°Ðº запаÑной вариант при нештатном ходе выбранного оÑновного проекта. Впрочем, пример Ближнего ВоÑтока, оÑобенно Ливана, говорит о том, что управлÑемый Ñ…Ð°Ð¾Ñ Ð¼Ð¾Ð¶ÐµÑ‚ продолжатÑÑ Ð´ÐµÑÑтилетиÑми, не Ñильно влиÑÑ Ð½Ð° Ñкономику прилежащих Ñтран, даже на такие чувÑтвительные к безопаÑноÑти отраÑли как туризм, ÑоÑущеÑÑ‚Ð²ÑƒÑ Ñ€Ñдом Ñ Ð½ÐµÑ„Ñ‚ÑŒÑŽ, Ñ€Ñдом Ñ Ñ‚Ñ€ÑƒÐ±Ð¾Ð¿Ñ€Ð¾Ð²Ð¾Ð´Ð°Ð¼Ð¸, Ñ€Ñдом Ñ ÐºÑƒÑ€Ð¾Ñ€Ñ‚Ð°Ð¼Ð¸ и отелÑми. Зато еÑть и преимущеÑтва: международное давление на РоÑÑию при Ñтом типе деÑуверенизации реÑпублики Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ñ Ð±ÑƒÐ´ÐµÑ‚ ÑущеÑтвенно ниже (Ñ…Ð¾Ñ‚Ñ Ð´Ð°Ð²Ð»ÐµÐ½Ð¸Ðµ, неÑомненно, будет иметь меÑто в любом Ñлучае).
КомпромиÑÑный путь деÑуверенизации Ñтого агреÑÑивного огрызка — Ñочетание варианта управлÑемого хаоÑа Ñ Ð¿Ð¾Ñтепенным переходом в Ñтадию анклавизации грузинÑкого гоÑударÑтва на Ñубъекты, не имеющие признанного международного ÑтатуÑа, примерно Ñовпадающими Ñ Ð°Ð´Ð¼Ð¸Ð½Ð¸Ñтративным делением Грузии на данный момент.
Признание или непризнание третьими Ñтранами незавиÑимоÑти Ðбхазии и Южной ОÑетии в Ñтих уÑловиÑÑ… терÑет какой либо ÑмыÑл и значение и Ð´Ð»Ñ Ð Ð¾ÑÑийÑкой Федерации и Ð´Ð»Ñ Ñамих реÑпублик, так как вÑкороÑти потребуетÑÑ Ð¿Ñ€Ð¸Ð·Ð½Ð°Ð²Ð°Ñ‚ÑŒ или не признавать уже Ñ Ð´ÐµÑÑток новых гоÑударÑтв — при отÑутÑтвии в Ñамом ТбилиÑи легитимной (избранной так или иначе на общенациональных выборах) влаÑти.
ÐезавиÑÐ¸Ð¼Ð°Ñ Ð®Ð¶Ð½Ð°Ñ ÐžÑÐµÑ‚Ð¸Ñ ÑвлÑетÑÑ ÑƒÐ´Ð¾Ð±Ð½Ð¾Ð¹ площадкой Ð´Ð»Ñ Ñудебной (или внеÑудебной) раÑправы над наиболее одиозными членами правÑщего в Грузии режима, и прежде вÑего над Ñамим Саакашвили, которого Ñледует Ñудить вовÑе не международным, а обычный городÑким Ñудом города Цхинвали, Ñ ÑƒÑ‡Ð°Ñтием приÑÑжных заÑедателей из чиÑла жителей города — и повеÑить на главной площади при большом Ñтечении ликующего народа.
Вид агонизирующего Саакашвили будет веÑьма отрезвлÑющим зрелищем Ð´Ð»Ñ Ñ‚ÐµÑ…, кто Ñотрудничает против РоÑÑии по периметру нашей Ñтраны, и оÑобенно — Ð´Ð»Ñ Ð¿Ð°Ð½Ð° Ющенко и прибалтийÑких лидеров. РазумеетÑÑ Ð½Ð¸ÐºÐ°ÐºÐ¾Ð¹ международный Ñуд не решит Ñту проблему — примерное наказание агреÑÑора — лучше быÑтрей и наглÑдней, чем формально незавиÑимый от РоÑÑии Ñуд Южной ОÑетии.
Важнейшей позитивной задачей в регионе и новой миÑÑией РоÑÑии в мире должно Ñтать уÑтановление новых критериев гоÑударÑтвенной легитимноÑти правÑщих на поÑÑ‚ÑоветÑком проÑтранÑтве режимов. Взамен прежнего принципа легитимизации по Ñрлыку из натовÑкой орды Ñледует огнём и мечом внедрÑть принцип легитимноÑти, оÑнованный на руÑÑкой верÑии доктрины Монро:
Ðа поÑÑ‚ÑоветÑком проÑтранÑтве легитимен только тот режим, который дружеÑтвенен РоÑÑии, иные подлежат выбраковке и замене. Именно Ñто и еÑть единÑтвенно возможный путь к миру и процветанию в регионе.
По ÑущеÑтву речь идет о переход вÑего мира от однополÑрной к многополÑрной геополитичеÑкой парадигме, в оÑнове которой лежит Ð´Ð²ÑƒÑ…ÑƒÑ€Ð¾Ð²Ð½ÐµÐ²Ð°Ñ ÑиÑтема Ñуверенных прав (великие державы — малые державы, при котором малые Ñтраны наделÑÑŽÑ‚ÑÑ Ñуверенитетом только по воле первых) где Ð»ÐµÐ³Ð¸Ñ‚Ð¸Ð¼Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ñ€ÐµÐ¶Ð¸Ð¼Ð¾Ð² имеет не один центр принÑÑ‚Ð¸Ñ Ñ€ÐµÑˆÐµÐ½Ð¸Ð¹, а ÐºÐ°Ð¶Ð´Ð°Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ°Ñ Ð´ÐµÑ€Ð¶Ð°Ð²Ð° обладает Ñвоей иÑключительной зоной влиÑÐ½Ð¸Ñ («зоной привилегированных интереÑов», как уклончиво Ñказано в Доктрине Медведева).
Ðаилучшей гуманитарной помощью грузинÑкой нации от РоÑÑии будет разрушение их «многовековой гоÑударÑтвенноÑти», Ñтавшей ÑÐµÐ³Ð¾Ð´Ð½Ñ Ð¾Ñновой Ð´Ð»Ñ Ð¿Ñ€ÐµÐ²Ñ€Ð°Ñ‰ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð³Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð½ в пушечное мÑÑо Ð´Ð»Ñ Ð·Ð°Ñ‰Ð¸Ñ‚Ñ‹ евро-атлантичеÑких интереÑов в причерноморÑком регионе.
И вот тогда — поÑле ликвидации Ñтой гоÑударÑтвенноÑти — и наÑтупит Ð²Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð´Ð»Ñ Ð¼ÐµÐ¶Ð½Ð°Ñ†Ð¸Ð¾Ð½Ð°Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ð³Ð¾ мира, любви и ÑоглаÑиÑ. Ð’Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð¶Ð°Ñ€Ð¸Ñ‚ÑŒ шашлык и лобио кушать.
Рпока — война.
СущеÑтвование Грузии — роÑкошь, которую РоÑÑÐ¸Ñ Ð½Ðµ может Ñебе позволить
http://www.apn.ru/publications/article21290.htm
СуверенитеÌÑ‚ (souveraineté — Ð²ÐµÑ€Ñ…Ð¾Ð²Ð½Ð°Ñ Ð²Ð»Ð°Ñть) — Ñто неотчуждаемое юридичеÑкое качеÑтво незавиÑимого гоÑударÑтва, Ñимволизирующее его политико-правовую ÑамоÑтоÑтельноÑть, выÑшую ответÑтвенноÑть и ценноÑть как первичного Ñубъекта международного права.
Война только тогда может ÑчитатьÑÑ ÑƒÑпешной, когда доÑтигнуты правильные военно-политичеÑкие цели Ñтой войны. Ð’ любом другом Ñлучае — Ñта война проиграна, Ð½ÐµÐ²Ð·Ð¸Ñ€Ð°Ñ Ð½Ð¸ на какие военные уÑпехи.
РуÑÑко-грузинÑÐºÐ°Ñ Ð²Ð¾Ð¹Ð½Ð° не проÑто подтверждает Ñтот тезиÑ, а ÑвлÑетÑÑ ÐºÐ»Ð°ÑÑичеÑким примером Ð´Ð»Ñ ÑƒÑ‡ÐµÐ±Ð½Ð¸ÐºÐ¾Ð² по баланÑу военных и политичеÑких интереÑов, целей и поÑледÑтвий войны.
Важнейшим вопроÑом войны ÑвлÑетÑÑ Ð¾Ð¿Ñ€ÐµÐ´ÐµÐ»ÐµÐ½Ð¸Ðµ правильных, необходимых и доÑтаточных военно-политичеÑких задач. ПоÑтановка задачи в чиÑто Ñитуационном ключе («Они напали — мы отбили, ещё и дали им хорошенько») доÑтаточна Ð´Ð»Ñ Ð´Ð²Ð¾Ñ€Ð¾Ð²Ð¾Ð¹ банды, но на уровне политики такое реагирование ÑвлÑетÑÑ Ñовершенно проигрышным делом. Политика — Ñто дело, где умелое махание кулаками до и поÑле драки значит не меньше, чем во Ð²Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ñамой драки.
Ð”Ð»Ñ Ð¿Ð¾Ñледней грузинÑкой кампании — котораÑ, по моему глубокому убеждению, еÑть только Ð¿ÐµÑ€Ð²Ð°Ñ Ð³Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð½ÑÐºÐ°Ñ ÐºÐ°Ð¼Ð¿Ð°Ð½Ð¸Ñ, и продолжение поÑледует — Ð²Ð¾Ð¿Ñ€Ð¾Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð¸Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ð¹ поÑтановки ÑиÑтемы таких военно-политичеÑких целей ÑвлÑетÑÑ ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ð¸Ñ‡ÐµÑки актуальным Ð´Ð»Ñ Ð²Ñей политики РоÑÑии на Кавказе.
ЧаÑто приходитÑÑ Ñлышать, что правильной целью в данной войне было бы Ñмещение режима Саакашвили. Ðто не ÑовÑем так. Ðто необходимое, но далеко не доÑтаточное уÑловие. ХочетÑÑ Ð½Ð°Ð¿Ð¾Ð¼Ð½Ð¸Ñ‚ÑŒ, что не так давно и не без учаÑÑ‚Ð¸Ñ Ð Ð¾ÑÑии в Грузии был Ñмещён антироÑÑийÑкий режим ГамÑахурдиа, однако Ñто не Ñделало нашего южного ÑоÑеда хоть Ñколько нибудь пророÑÑийÑким и безопаÑным Ð´Ð»Ñ Ñ†ÐµÐ»ÐµÐ¹ РоÑÑии на Кавказе.
Одно Ñто должно было бы заÑтавить задуматьÑÑ Ð¾ правильноÑти такой поÑтановки вопроÑа. Станет ли Ñамо по Ñебе новое правительÑтво незавиÑимой Ñуверенной Грузии — пуÑть и поÑтавленное при поддержке МоÑквы — дружеÑтвенным по отношению к РоÑÑии? Ð’Ñе, и объективные и Ñубъективные обÑтоÑтельÑтва, внешние и внутренние факторы вопиют о том, что такое правительÑтво неизбежно будет дрейфовать в Ñторону Ñаакашвилизации, в Ñторону евро-атлантичеÑких интереÑов, в Ñторону нового конфликта Ñ Ð Ð¾ÑÑией.
ПоÑтому Ñамо по Ñебе Ñмещение режима Саакашвили — проÑто чаÑть оÑновной задачи, ÐºÐ¾Ñ‚Ð¾Ñ€Ð°Ñ ÑоÑтоит в полной деÑуверенизации Грузии как Ñубъекта международного права.
Ð¡ÐµÐ³Ð¾Ð´Ð½Ñ Ð½ÐµÐ´Ð¾Ñтаточно обÑуждать Ñ Ð½Ð°ÑˆÐ¸Ð¼Ð¸ партнёрами — в том чиÑле в Ñамой Грузии -только проблему «территориальной целоÑтноÑти Грузии» и «Ñудьбу режима Саакашвили». Ð¡ÐµÐ³Ð¾Ð´Ð½Ñ Ñ‚ÐµÐ¼Ð¾Ð¹ Ð´Ð»Ñ Ð²Ð½ÐµÑˆÐ½ÐµÐ¿Ð¾Ð»Ð¸Ñ‚Ð¸Ñ‡ÐµÑкой диÑкуÑÑии должна Ñама проблематика утраты прав Грузии на Ñвое Ñуверенное ÑущеÑтвование. Только в Ñтом контекÑте — применÑÑ ÑоответÑтвующую моменту Ñиловую компоненту — РоÑÑÐ¸Ñ Ð¼Ð¾Ð¶ÐµÑ‚ разрубить грузинÑкий узел, затÑнутый у неё на ногах волей иÑторичеÑких обÑтоÑтельÑтв.
Ðе решив Ñту задачу РоÑÑÐ¸Ñ Ð¿Ð¾ÑтоÑнно будет ÑталкиватьÑÑ Ñ Ð½ÐµÑ€Ð°Ð·Ñ€ÐµÑˆÐ¸Ð¼Ñ‹Ð¼Ð¸ проблемами на Кавказе, поÑтоÑнно ÑтоÑть на грани войны, в том чиÑле войны Ñ ÑƒÑ‡Ð°Ñтием СШРи блока ÐÐТО, а также одновременно и войны Ñ Ð£ÐºÑ€Ð°Ð¸Ð½Ð¾Ð¹, которую неизбежно подожгут в таких обÑтоÑтельÑтвах.
ПоÑкольку даже режим Саакашвили ÑÐµÐ³Ð¾Ð´Ð½Ñ Ð½Ðµ Ñмещён, то военно-политичеÑкие цели войны не доÑтигнуты, и, Ñледовательно, Ð¸Ð¼ÐµÑ Ð²Ð¾ÐµÐ½Ð½ÑƒÑŽ победу мы понеÑли одновременно военно-политичеÑкое поражение.
Ðто Ð¾Ð±Ñ‹Ñ‡Ð½Ð°Ñ Ð¸ÑториÑ, так чаÑто бывает. Ðе мы первые, не мы поÑледние. «Победа» СШРв ÐфганиÑтане — также очень Ñомнительного ÑвойÑтва, например. Однако ошибки других — вовÑе не повод Ñовершать таковые, и не оправдание таковым.
Положение пока вполне иÑправимо. РиÑки Ð´Ð»Ñ Ð Ð¾ÑÑии так велики и имеют наÑтолько фундаментальный характер что «Ñуверенитет Грузии» не может ÑоÑтавлÑть хоть какую то помеху Ð´Ð»Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð¸Ñ Ñ€ÐµÐ°Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ð¹ разделительной политики на Кавказе, Ð½ÐµÐ²Ð·Ð¸Ñ€Ð°Ñ Ð½Ð° политичеÑкие издержки от Ñиловой деÑуверенизации Ñтого американÑкого протеже.
Главной текущей политичеÑкой целью РоÑÑии на Кавказе ÑвлÑетÑÑ Ð´ÐµÑÑƒÐ²ÐµÑ€ÐµÐ½Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð¸ как Ñубъекта международного права, что мы обÑзаны выполнить Ð½ÐµÐ²Ð·Ð¸Ñ€Ð°Ñ Ð½Ð¸ на какие Ñантименты, международные уÑловноÑти и внешнеполитичеÑкие поÑледÑтвиÑ.
Следует подчеркнуть: речь не идёт о какой-то «меÑти» Грузии или о «возрождении роÑÑийÑкого империализма». Ð’Ð¾Ð¿Ñ€Ð¾Ñ Ñтоит очень проÑто: не решив иÑторичеÑкую задачу деÑуверенизации потенциального агреÑÑора РоÑÑÐ¸Ñ Ð¿Ð¾ÑтоÑнно, деÑÑтилетиÑми будет неÑти Ñто Ð±Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð¸ клаÑть кровавую дань к подножию храма войны — вмеÑте Ñ Ð³Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð½Ð°Ð¼Ð¸ и другими народами Кавказа, разумеетÑÑ.
Ðадо понимать при Ñтом, что деÑÑƒÐ²ÐµÑ€ÐµÐ½Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð¸ — Ñто одновременно и чаÑÑ‚Ð¸Ñ‡Ð½Ð°Ñ Ð´ÐµÑÑƒÐ²ÐµÑ€ÐµÐ½Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ðмерики как мирового Ñуверена, поÑле раÑпада СССРприÑвоившего Ñебе право решать вопроÑÑ‹ легитимноÑти и ÑуверенноÑти режимов ÑамоÑтоÑтельно, почти без оглÑдки на международные механизмы.
Теперь о технике. Методов оÑущеÑÑ‚Ð²Ð»ÐµÐ½Ð¸Ñ Ñтой задачи ÑобÑтвенно, три :
«ИракÑкий вариант» — Ð¿Ð¾Ð»Ð½Ð°Ñ Ð²Ð¾ÐµÐ½Ð½Ð°Ñ Ð¾ÐºÐºÑƒÐ¿Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð¸ Ñ ÑƒÑтановлением там оккупационного режима и наÑаждением подконтрольного, дружеÑтвенного РоÑÑии правительÑтва
«ЮгоÑлавÑкий вариант» — Ñ Ñ€Ð°Ñпадом Грузии на анклавы, не имеющие в начале признанного международного ÑтатуÑа под контролем роÑÑийÑких миротворцев
«СомалийÑкий вариант» — поддержание управлÑемой анархии и войны вÑех против вÑех.
При любых вариантах обÑзательным Ñюжетом ÑвлÑетÑÑ Ñмещение дейÑтвующих влаÑтей ТбилиÑи Ñ Ð·Ð°Ð¼ÐµÐ½Ð¾Ð¹ их на фигуры ÑƒÑ€Ð¾Ð²Ð½Ñ Ð¼ÐµÑтного городÑкого ÑÐ°Ð¼Ð¾ÑƒÐ¿Ñ€Ð°Ð²Ð»ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð¸ Ð¼Ð¸Ð½Ð¸Ð¼Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ð¸Ñ ÐºÐ¾Ð½Ñ‚Ñ€Ð¾Ð»Ð¸Ñ€ÑƒÐµÐ¼Ñ‹Ñ… из ТбилиÑи территорий до ÑƒÑ€Ð¾Ð²Ð½Ñ Ð³Ð¾Ñ€Ð¾Ð´Ð° и облаÑти. ÐедопуÑтимы никакие общенациональные выборы, даже уÑечённого маÑштабна, вÑе общенациональные фигуры имеющие оÑтатки легитимноÑти должны быть выведены из игры добровольно или Ñилой оружиÑ. ОбÑзательным также ÑвлÑетÑÑ Ð¾Ñ‚Ñечение портов Батуми и Поти от центра Ñтраны и размещение там роÑÑийÑкого военного контингента и флота на поÑтоÑнной оÑнове.
Ðаиболее быÑтрый и Ñффективный путь деÑуверенизации — разумеетÑÑ, Ð¿Ð¾Ð»Ð½Ð°Ñ Ð²Ð¾ÐµÐ½Ð½Ð°Ñ Ð¾ÐºÐºÑƒÐ¿Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð¸, однако Ñто предполагает и наиболее оÑтрые формы Ñтолкновений Ñ Ð—Ð°Ð¿Ð°Ð´Ð¾Ð¼, вплоть до учаÑÑ‚Ð¸Ñ Ñ‚Ñ€ÐµÑ‚ÑŒÐ¸Ñ… Ñтран в войне, и провокации Украины на войну Ñ Ð Ð¾ÑÑией, что Ñамо по Ñебе иÑторичеÑки почти неизбежно, но нам, разумеетÑÑ, Ñледовало бы избежать войны на два фронта.
«СомалийÑкий» вариант менее желателен, так как такой неуправлÑемый анклав — не лучший подарок Ð´Ð»Ñ Ð Ð¾ÑÑии на юге. Ðо он должен вÑегда раÑÑматриватьÑÑ ÐºÐ°Ðº запаÑной вариант при нештатном ходе выбранного оÑновного проекта. Впрочем, пример Ближнего ВоÑтока, оÑобенно Ливана, говорит о том, что управлÑемый Ñ…Ð°Ð¾Ñ Ð¼Ð¾Ð¶ÐµÑ‚ продолжатÑÑ Ð´ÐµÑÑтилетиÑми, не Ñильно влиÑÑ Ð½Ð° Ñкономику прилежащих Ñтран, даже на такие чувÑтвительные к безопаÑноÑти отраÑли как туризм, ÑоÑущеÑÑ‚Ð²ÑƒÑ Ñ€Ñдом Ñ Ð½ÐµÑ„Ñ‚ÑŒÑŽ, Ñ€Ñдом Ñ Ñ‚Ñ€ÑƒÐ±Ð¾Ð¿Ñ€Ð¾Ð²Ð¾Ð´Ð°Ð¼Ð¸, Ñ€Ñдом Ñ ÐºÑƒÑ€Ð¾Ñ€Ñ‚Ð°Ð¼Ð¸ и отелÑми. Зато еÑть и преимущеÑтва: международное давление на РоÑÑию при Ñтом типе деÑуверенизации реÑпублики Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ñ Ð±ÑƒÐ´ÐµÑ‚ ÑущеÑтвенно ниже (Ñ…Ð¾Ñ‚Ñ Ð´Ð°Ð²Ð»ÐµÐ½Ð¸Ðµ, неÑомненно, будет иметь меÑто в любом Ñлучае).
КомпромиÑÑный путь деÑуверенизации Ñтого агреÑÑивного огрызка — Ñочетание варианта управлÑемого хаоÑа Ñ Ð¿Ð¾Ñтепенным переходом в Ñтадию анклавизации грузинÑкого гоÑударÑтва на Ñубъекты, не имеющие признанного международного ÑтатуÑа, примерно Ñовпадающими Ñ Ð°Ð´Ð¼Ð¸Ð½Ð¸Ñтративным делением Грузии на данный момент.
Признание или непризнание третьими Ñтранами незавиÑимоÑти Ðбхазии и Южной ОÑетии в Ñтих уÑловиÑÑ… терÑет какой либо ÑмыÑл и значение и Ð´Ð»Ñ Ð Ð¾ÑÑийÑкой Федерации и Ð´Ð»Ñ Ñамих реÑпублик, так как вÑкороÑти потребуетÑÑ Ð¿Ñ€Ð¸Ð·Ð½Ð°Ð²Ð°Ñ‚ÑŒ или не признавать уже Ñ Ð´ÐµÑÑток новых гоÑударÑтв — при отÑутÑтвии в Ñамом ТбилиÑи легитимной (избранной так или иначе на общенациональных выборах) влаÑти.
ÐезавиÑÐ¸Ð¼Ð°Ñ Ð®Ð¶Ð½Ð°Ñ ÐžÑÐµÑ‚Ð¸Ñ ÑвлÑетÑÑ ÑƒÐ´Ð¾Ð±Ð½Ð¾Ð¹ площадкой Ð´Ð»Ñ Ñудебной (или внеÑудебной) раÑправы над наиболее одиозными членами правÑщего в Грузии режима, и прежде вÑего над Ñамим Саакашвили, которого Ñледует Ñудить вовÑе не международным, а обычный городÑким Ñудом города Цхинвали, Ñ ÑƒÑ‡Ð°Ñтием приÑÑжных заÑедателей из чиÑла жителей города — и повеÑить на главной площади при большом Ñтечении ликующего народа.
Вид агонизирующего Саакашвили будет веÑьма отрезвлÑющим зрелищем Ð´Ð»Ñ Ñ‚ÐµÑ…, кто Ñотрудничает против РоÑÑии по периметру нашей Ñтраны, и оÑобенно — Ð´Ð»Ñ Ð¿Ð°Ð½Ð° Ющенко и прибалтийÑких лидеров. РазумеетÑÑ Ð½Ð¸ÐºÐ°ÐºÐ¾Ð¹ международный Ñуд не решит Ñту проблему — примерное наказание агреÑÑора — лучше быÑтрей и наглÑдней, чем формально незавиÑимый от РоÑÑии Ñуд Южной ОÑетии.
Важнейшей позитивной задачей в регионе и новой миÑÑией РоÑÑии в мире должно Ñтать уÑтановление новых критериев гоÑударÑтвенной легитимноÑти правÑщих на поÑÑ‚ÑоветÑком проÑтранÑтве режимов. Взамен прежнего принципа легитимизации по Ñрлыку из натовÑкой орды Ñледует огнём и мечом внедрÑть принцип легитимноÑти, оÑнованный на руÑÑкой верÑии доктрины Монро:
Ðа поÑÑ‚ÑоветÑком проÑтранÑтве легитимен только тот режим, который дружеÑтвенен РоÑÑии, иные подлежат выбраковке и замене. Именно Ñто и еÑть единÑтвенно возможный путь к миру и процветанию в регионе.
По ÑущеÑтву речь идет о переход вÑего мира от однополÑрной к многополÑрной геополитичеÑкой парадигме, в оÑнове которой лежит Ð´Ð²ÑƒÑ…ÑƒÑ€Ð¾Ð²Ð½ÐµÐ²Ð°Ñ ÑиÑтема Ñуверенных прав (великие державы — малые державы, при котором малые Ñтраны наделÑÑŽÑ‚ÑÑ Ñуверенитетом только по воле первых) где Ð»ÐµÐ³Ð¸Ñ‚Ð¸Ð¼Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ñ€ÐµÐ¶Ð¸Ð¼Ð¾Ð² имеет не один центр принÑÑ‚Ð¸Ñ Ñ€ÐµÑˆÐµÐ½Ð¸Ð¹, а ÐºÐ°Ð¶Ð´Ð°Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ°Ñ Ð´ÐµÑ€Ð¶Ð°Ð²Ð° обладает Ñвоей иÑключительной зоной влиÑÐ½Ð¸Ñ («зоной привилегированных интереÑов», как уклончиво Ñказано в Доктрине Медведева).
Ðаилучшей гуманитарной помощью грузинÑкой нации от РоÑÑии будет разрушение их «многовековой гоÑударÑтвенноÑти», Ñтавшей ÑÐµÐ³Ð¾Ð´Ð½Ñ Ð¾Ñновой Ð´Ð»Ñ Ð¿Ñ€ÐµÐ²Ñ€Ð°Ñ‰ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð³Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð½ в пушечное мÑÑо Ð´Ð»Ñ Ð·Ð°Ñ‰Ð¸Ñ‚Ñ‹ евро-атлантичеÑких интереÑов в причерноморÑком регионе.
И вот тогда — поÑле ликвидации Ñтой гоÑударÑтвенноÑти — и наÑтупит Ð²Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð´Ð»Ñ Ð¼ÐµÐ¶Ð½Ð°Ñ†Ð¸Ð¾Ð½Ð°Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ð³Ð¾ мира, любви и ÑоглаÑиÑ. Ð’Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð¶Ð°Ñ€Ð¸Ñ‚ÑŒ шашлык и лобио кушать.
Рпока — война.
კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე
ამ სტატიის ავტორს ყველაფერი პირიქით აუხდება ამ იდიოტს (მაპატიეთ ამ სიტყვისათვის)




http://www.facebook.com/Giopsyart
http://giohorus.redbubble.com/
Let me stay
Where the wind will whisper to me
Where the raindrops as they're falling tell a story
http://giohorus.redbubble.com/
Let me stay
Where the wind will whisper to me
Where the raindrops as they're falling tell a story
კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე
ქართველები, რომლებიც სახლში ვერასდროს დაბრუნდებიან
ჯონათან სთილი
"გარდიან" თებერვალი 2009
რუსეთთან ომის შემდეგ ექვსი თვე გავიდა და ჯონათან სთილმა სამხრეთ ოსეთიდან ათასობით დევნილი ნახა, რომლებიც დღემდე დროებით საცხოვრებლებში ცხოვრობენ.
ზაზა ჯუჯიშვილი თავის მეუღლესთან ერთად დანგრეული სახურავების საყრდენებს შორის, შუშის ნამსხვრევებსა და თოვლით დაფარულ აგურებზე. ეს მისი დანგრეული სახლის ბაღია. მათგან სულ რამდენიმე კილომეტრში ცაში ორი რუსული ვერტმფრენი აფრინდა და სამხრეთ ოსეთის საზღვრისკენ გაემართა, რომელიც ჯუღაშვილების სახლთან ახლოს მდებარეობს.
ერგნეთში ათი სახლიდან ცხრა დაცარიელებულია. ზოგიერთის კედლებზე აფეთქების კვალია, მაგრამ უმრავლესობა გამურულია, რაც იმას მოწმობს, რომ სახლებს ფეხით მოსიარულე ადამიანები წვავდნენ, რომლებიც ერთი სახლიდან მეორისკენ მიემართებოდნენ.
ახლა ჯუჯიშვილები საქართველოს დედაქალაქში, თბილისში თავის ხუთ შვილთან და ზაზას მოხუც მშობლებთან ერთად ცხოვრობენ. ისინი იძულებული არიან აგვისტოს ომში დაზარალებულებისთვის გამოყოფილი საბავშვო ბაღის ერთ ოთახში იცხოვრონ. მაგრამ ყველა ამ უბედურების მიუხედავად ისინი ბედნიერ ადამიანთა კატეგორიას შეგვიძლია მივაკუთვნოთ, როგორების პოვნაც იძულებით გადაადგილებულთა შორის ძალიან რთულია. ერგნეთი სამხრეთ ოსეთის საზღვრებს მიღმა მდებარეობს. სამხრეთ ოსეთი საქართველოს რეგიონია, რომელიც მას 90-იან წლებში გამოეყო და რომელიც გასულ ზაფხულს რუსეთმა დამოუკიდებელ სახელმწიფოდ აღიარა.
რუსული არმია ღრმად საქართველოს ტერიტორიაზე ერგნეთის გავლით შეიჭრა და გარკვეული დროით ქალაქი გორიც კი დაიკავა.
მაგრამ ოქტომბერში მათ უკან დაიხიეს. მოსკოვის მიზანი იყო ქართული არმიის დასჯა, რომელმაც აგვისტოს ომი გააჩაღა, შეეცადა რა სამხრეთ ოსეთის დაბრუნებას. რუსებთან ერთად მოვიდნენ სამხრეთ ოსეთელი მებრძოლების ბანდები, კაზაკები და ჩეჩენი მოროდიორები, რომლებიც გზაზე ყველაფერს ძარცვავდნენ და წვავდნენ. როდესაც დამპყრობლები წავიდნენ რეგიონის საზღვრის მიღმა მცხოვრები 100 ათასი მოსახლედან დაახლოებით 75 ათასი უკან დაბრუნდა.
გაეროს ლტოლვილთა სააგენტო ბევრი დამწვარი სახლის ადგილას პატარა ორ ოთახიან სახლებს დგამს, რომ ადამიანებს თავშესაფარი ჰქონდეთ და გაზაფხულისთვის საკუთარი სახლების აღდგენისთვის მოემზადონ. ერგნეთსა და ახლომდებარე სახლებში ჩაქუჩის ხმა უკვე გაისმის, ხოლო გაქცეული ოჯახები ბრუნდებიან, რომ დაზიანებული და დანგრეული საკუთრება შეამოწმონ.

ჯონათან სთილი
"გარდიან" თებერვალი 2009
რუსეთთან ომის შემდეგ ექვსი თვე გავიდა და ჯონათან სთილმა სამხრეთ ოსეთიდან ათასობით დევნილი ნახა, რომლებიც დღემდე დროებით საცხოვრებლებში ცხოვრობენ.
ზაზა ჯუჯიშვილი თავის მეუღლესთან ერთად დანგრეული სახურავების საყრდენებს შორის, შუშის ნამსხვრევებსა და თოვლით დაფარულ აგურებზე. ეს მისი დანგრეული სახლის ბაღია. მათგან სულ რამდენიმე კილომეტრში ცაში ორი რუსული ვერტმფრენი აფრინდა და სამხრეთ ოსეთის საზღვრისკენ გაემართა, რომელიც ჯუღაშვილების სახლთან ახლოს მდებარეობს.
ერგნეთში ათი სახლიდან ცხრა დაცარიელებულია. ზოგიერთის კედლებზე აფეთქების კვალია, მაგრამ უმრავლესობა გამურულია, რაც იმას მოწმობს, რომ სახლებს ფეხით მოსიარულე ადამიანები წვავდნენ, რომლებიც ერთი სახლიდან მეორისკენ მიემართებოდნენ.
ახლა ჯუჯიშვილები საქართველოს დედაქალაქში, თბილისში თავის ხუთ შვილთან და ზაზას მოხუც მშობლებთან ერთად ცხოვრობენ. ისინი იძულებული არიან აგვისტოს ომში დაზარალებულებისთვის გამოყოფილი საბავშვო ბაღის ერთ ოთახში იცხოვრონ. მაგრამ ყველა ამ უბედურების მიუხედავად ისინი ბედნიერ ადამიანთა კატეგორიას შეგვიძლია მივაკუთვნოთ, როგორების პოვნაც იძულებით გადაადგილებულთა შორის ძალიან რთულია. ერგნეთი სამხრეთ ოსეთის საზღვრებს მიღმა მდებარეობს. სამხრეთ ოსეთი საქართველოს რეგიონია, რომელიც მას 90-იან წლებში გამოეყო და რომელიც გასულ ზაფხულს რუსეთმა დამოუკიდებელ სახელმწიფოდ აღიარა.
რუსული არმია ღრმად საქართველოს ტერიტორიაზე ერგნეთის გავლით შეიჭრა და გარკვეული დროით ქალაქი გორიც კი დაიკავა.
მაგრამ ოქტომბერში მათ უკან დაიხიეს. მოსკოვის მიზანი იყო ქართული არმიის დასჯა, რომელმაც აგვისტოს ომი გააჩაღა, შეეცადა რა სამხრეთ ოსეთის დაბრუნებას. რუსებთან ერთად მოვიდნენ სამხრეთ ოსეთელი მებრძოლების ბანდები, კაზაკები და ჩეჩენი მოროდიორები, რომლებიც გზაზე ყველაფერს ძარცვავდნენ და წვავდნენ. როდესაც დამპყრობლები წავიდნენ რეგიონის საზღვრის მიღმა მცხოვრები 100 ათასი მოსახლედან დაახლოებით 75 ათასი უკან დაბრუნდა.
გაეროს ლტოლვილთა სააგენტო ბევრი დამწვარი სახლის ადგილას პატარა ორ ოთახიან სახლებს დგამს, რომ ადამიანებს თავშესაფარი ჰქონდეთ და გაზაფხულისთვის საკუთარი სახლების აღდგენისთვის მოემზადონ. ერგნეთსა და ახლომდებარე სახლებში ჩაქუჩის ხმა უკვე გაისმის, ხოლო გაქცეული ოჯახები ბრუნდებიან, რომ დაზიანებული და დანგრეული საკუთრება შეამოწმონ.



კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე



ადამიანები საკუთარი უსაფრთხოების საკითხებზე ისევ ღელავენ. ”რა გარანტიები გვაქვს, რომ აქ ცხოვრება უსაფრთხოა?” - კითხულობს ჯუჯიშვილი. მაგრამ ის 1 700 ქართველი, რომელიც სამხრეთ ოსეთის ტერიტორიაზე ცხოვრობდა, სამხრეთ ოსეთის დედაქალაქის, ცხინვალის ჩრდილოეთით და აღმოსავლეთით, მსგავს კითხვასაც კი ვერ სვავს. ისინიც გამოიქცნენ, მაგრამ თვითმხილველები ყვებიან, რომ მათი სახლები ბულდოზერებით მიწასთან გაასწორეს, რათა ქართველების დაბრუნებისთვის ხელი შეეშალათ.
ომით დაზარალებული ადამიანები დღეს დიდ ახალ დასახლებებში ცხოვრობენ. ერთნაირი სახლები გადაჭიმულია გორსა და თბილისში ჭუჭყიანი სოფლის გზების გასწვრივ. 68 წლის ანა კენკაძე ერთ-ერთ ასეთ სახლში საცხოვრებლად დეკემბერში შევიდა. მანამდე სამი თვე მან კიტრის სათბურებზე მიშენებულ უბადრუკ ფარდულში იცხოვრა, ორი კვირის წინ კი სამხრეთ ოსეთშიც ჩავიდა, დაბა ახალგორში, რომ საკუთარი დანგრეული სახლი ენახა. ”ჩემმა ოსმა მეზობლებმა მითხრეს, რომ სახლი ახლა მათ განკარგულებაშია”, - ამბობს ქალბატონი.
ახალგორი ერთადერთი რაიონია, სადაც ქართველებს ჩასვლა
შეუძლიათ. ისინი რაიონის მოსახლეობის 70%-ს შეადგენდნენ. ახალგორს ცხინვალისგან მთის მასივი ყოფს და აგვისტოს ომამდე ის სამხრეთ ოსეთის კონტროლს არ ექვემდებარებოდა. როდესაც შარშან აგვისტოში რუსი სამხედროები და ოსი მებრძოლები ახალგორში პირველად ჩავიდნენ, შვიდი ათასიანი მოსახლეობის დიდი ნაწილი რაიონიდან გაიქცა.
რუსული ტანკების მეთვალყურეობით, რომლებიც შენიღბული ადგილებიდან გზას აკონტროლებენ, ახალგორსა და საქართველოს შორის მიკროავტობუსები ძველებურად მოძრაობენ, რაც ადამიანებს სამხრეთით საყიდლებზე სიარულის და ნათესავების მონახულების საშუალებას აძლევს. ათობით მგზავრს შორის, რომლებსაც საზღვართან ვესაუბრე, მხოლოდ ერთი, ისიც ასაკოვანი მამაკაცი შემხვდა. უფრო ახალგაზრდა კაცები აქ გამოჩენას ერიდებიან, რადგან ისინი შეიძლება ქართული პოლიციის ან არმიის წარმომადგენლებად მიიჩნიონ და დააპატიმრონ ან რუსული არმიის სამსახურში ძალით გაიწვიონ.
ომამდე სამხრეთ ოსეთში 500 რუსი სამხედრო იყო, დღეს მათი რაოდენობა 3 800-მდე გაიზარდა. ისინი საზღვრებს ამაგრებენ და საკუთარ ბაზებს ხსნიან, რაც გასულ კვირას ნატოს პროტესტის მიზეზი გახდა. ”სამხრეთ ოსეთი ნელ-ნელა, მაგრამ დანამდვილებით ყალიბდება სამხედრო ბაზად”, განაცხადა საქართველოს შინაგან საქმეთა მინისტრის მოადგილე ეკა ზღულაძემ.



კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე



ომიდან ექვსი თვის გასვლის შემდეგ ადამიანები გმირობის მაგალითებს იხსენებენ. სოფელი ზემო ნიქოზი ცხინვალის და ერგნეთისგან თანაბარ მანძილზე მდებარეობს, მაგრამ აქაური სახლების უმრაველესობა დანგრევას გადაურჩა. ამის მიზეზი, როგორც ჩანს მღვდელი ისაიას ვაჟკაცობაა, რომლის სახლიც ამავე სოფელში მდებარეობს. ის მებრძოლებთან შესახვედრად გამოვიდა და მოსახლეობას მოუწოდა არ მიეტოვებინათ სოფელი.
”ერთხელ ამ ხალხმა მითხრა, რომ მოროდიორების ჯგუფმა მათ ფულის შეგროვება მოსთხოვა, წინააღმდეგ შემთხვევაში კი სახლების გადაწვით დაემუქრნენ. მე რუს პოლკოვნიკს დავურეკე და 45 წუთში ჯავშანმანქანა მოვიდა. მოროდიორები გაიქცნენ.”
უფლებადამცველი ორგანიზაცია Human Rights Watch-ი სამხრეთ ოსეთის გასამხედროებულ ფორმირებებს უმძიმეს სამხედრო დანაშაულებებში სდებს ბრალს. იმავდროულად, ის ქართველებსაც და რუსებსაც მშვიდობიანი მოსახლეობის განადგურებაში ადანაშაულებს. ორგანიზაციის წარმომადგენლები აცხადებენ, რომ რუსეთი, როგორც მხარე, რომელმაც სხვისი ტერიტორია დაიპყრო, ვალდებულია მებრძოლები აკონტროლოს და მშვიდობიანი მოსახლეობა დაიცვას.
ახლა საქართველოს მხრიდან საზღვარს პატრულირებას ევროკავშირის 200 დამკვირვებელი უწევს. მოსკოვი მათ სამხრეთ ოსეთში არ უშვებს. იქვე, ევროპაში უსაფრთხოებისა და თანამშრომლობის ორგანიზაციის (ეუთო) ოცამდე დამკვირვებელიც იმყოფება. მათი თქმით საზღვარზე ვითარება ”სტაბილური, მაგრამ დაძაბულია”, რაც იმას ნიშნავს, რომ სერიოზული თავდასხმები არ ხდება, მაგრამ იმის გამო რომ შეიარაღებული ადამიანები გვერდიგვერდ დგანან, სიტუაციის აფეთქების საფრთხე მუდმივადა არსებობს. ქართული ხელისუფლება აცხადებს, რომ აგვისტოში ცეცხლის შეწყვეტაზე შეთანხმების შემდეგ მოკლულია 11 პოლიციელი და 7 სამოქალაქო პირი.
რუსეთმა, რომელიც ეუთოს წევრია, საკუთარი უფლებით ისარგებლა და ორგანიზაციის წევრებს სამხრეთ ოსეთის დატოვება მოსთხოვა. მან განაცხადა, რომ ვინაიდან დღეს სამხრეთ ოსეთი დამოუკიდებელი სახელმწიფოა, ეუთოს საზღვრის ორივე მხარეს ცალკეული მისიები უნდა განთავსდეს. საქართველო აპროტესტებს ამგვარ მოთხოვნას, რადგან ის რეგიონის დამოუკიდებლობის ფაქტობრივ აღიარებას ნიშნავს. ახლა მოლაპარაკებები და პრობლემის გადაწყვეტის გზების ძიება მიმდინარეობს. მოლაპარაკებების დასრულების ვადა თებერვლის შუა რიცხვებში იწურება.
კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე
არ არის კარგი სიმპტომი ამ ტიპის პროპაგანდის ამოქმედება.
ОпаÑÐµÐ½Ð¸Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ð¹ грузинÑкой агреÑÑии
ЮгооÑетинÑкие влаÑти заÑвлÑÑŽÑ‚, что Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ñ ÑÑ‚Ñгивает Ñилы и готовитÑÑ Ðº новой агреÑÑии, причем делаетÑÑ Ñто при полном попуÑтительÑтве европейÑких наблюдателей
Ð’ Ñтолице Южной ОÑетии приводÑÑ‚ ÑвидетельÑтва подготовки Грузии к новой войне: в понедельник влаÑти реÑпублики обвинили грузинÑкую Ñторону в обÑтреле жилого маÑÑива в Цхинвали, а миниÑтерÑтво обороны увидело Ð¿Ñ€Ð¸Ð³Ð¾Ñ‚Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð¸Ñ Ðº агреÑÑии в проведении инженерных работ в приграничном Ñеле. "Ð’ 5:10 утра из грузинÑкого Ñела Ðикози были выпущены два ÑнарÑда РПГ-7, 1978 года выпуÑка, которые ÑамоликвидировалиÑÑŒ в районе детÑкого Ñада на проÑпекте Ð.Джиоева. Жертв и поÑтрадавших нет", - Ñообщил в понедельник "ИнтерфакÑу" замеÑтитель миниÑтра обороны Южной ОÑетии Ибрагим ГаÑÑеев.
По его Ñловам, оÑтатки неразорвавшихÑÑ ÑнарÑдов обнаружили Ñаперы реÑпубликанÑкого Минобороны, Ñрочно выехавшие на меÑто проиÑшеÑтвиÑ. Данный район ÑвлÑетÑÑ Ð¾Ð´Ð½Ð¸Ð¼ из Ñамых гуÑтонаÑеленных кварталов города, добавил ÑобеÑедник агентÑтва. "Мы знаем, что Ñти гранаты находÑÑ‚ÑÑ Ð½Ð° территории Грузии, а Ð´Ð»Ñ ÐµÐ²Ñ€Ð¾Ð¿ÐµÐ¹Ñких наблюдателей даем номенклатуру 613-131-78Л, ПГ-7С, 254-129- 78. Ðаблюдатели ОБСЕ могут по учетным данным определить, где находилиÑÑŒ данные ÑнарÑды", - подчеркнул замминиÑтра обороны.
"ГрузинÑÐºÐ°Ñ Ñторона уÑиленными темпами готовитÑÑ Ðº очередной военной агреÑÑии"
Ð’ миниÑтерÑтве обороны Южной ОÑетии между тем обеÑпокоены проведением грузинÑкой Ñтороной инженерных работ в приграничном Ñеле Дици. "ГрузинÑÐºÐ°Ñ Ñторона уÑиленными темпами готовитÑÑ Ðº очередной военной агреÑÑии", - заÑвили "ИнтерфакÑу" в понедельник в преÑÑ-Ñлужбе Минобороны. По Ñловам ÑобеÑедника агентÑтва, "в ночь Ñ 8 на 9 Ñ„ÐµÐ²Ñ€Ð°Ð»Ñ Ð² районе грузинÑкого Ñела Дици, которое находитÑÑ ÑŽÐ³Ð¾-воÑточное Цхинвали, грузинÑкой Ñтороной проводилиÑÑŒ инженерные работы по оборудованию позиций, также были введены две единицы бронетехники". Ð’ преÑÑ-Ñлужбе уточнили, что работы велиÑÑŒ в районе школы Ñела Дици.
Ранее миниÑтерÑтво обороны Южной ОÑетии заÑвлÑло, что наблюдатели ЕвропейÑкого Союза отворачиваютÑÑ Ð¾Ñ‚ фактов, ÑвидетельÑтвующих об опаÑноÑти Ð¿Ð¾Ð²Ñ‚Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸ÐµÐ¹ агреÑÑии против реÑпублики. Ð’ преÑÑ-Ñлужбе южнооÑетинÑкого Минобороны отметили, что приветÑÑ‚Ð²ÑƒÑ Ð¾Ð±ÑзательÑтво грузинÑкой Ñтороны об ограничении Ñ€Ð°Ð·Ð¼ÐµÑ‰ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð²Ð¾Ð¾Ñ€ÑƒÐ¶ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð½Ð° прилегающих к Южной ОÑетии и Ðбхазии территориÑÑ…, миÑÑÐ¸Ñ Ð½Ð°Ð±Ð»ÑŽÐ´Ð°Ñ‚ÐµÐ»ÐµÐ¹ ЕС не хочет замечать, что Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ñ ÑохранÑет угрожающий Южной ОÑетии военный потенциал на ближних подÑтупах к территории реÑпублики.
ГрузинÑкое военное ведомÑтво подпиÑало 26 ÑÐ½Ð²Ð°Ñ€Ñ Ð¼ÐµÐ¼Ð¾Ñ€Ð°Ð½Ð´ÑƒÐ¼ Ñ Ð¼Ð¸ÑÑией наблюдателей ЕвроÑоюза, ÑоглаÑно которому грузинÑÐºÐ°Ñ Ñторона обÑзалаÑÑŒ не размещать в 15 км от админиÑтративных границ Ñтих реÑпублик более одного батальона и Ð²Ð¾Ð¾Ñ€ÑƒÐ¶ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð±Ð¾Ð»ÐµÐµ 120-мм калибра.
"Ð£Ñ‡Ð¸Ñ‚Ñ‹Ð²Ð°Ñ Ñ‚Ð¾, что наблюдатели ЕвроÑоюза ÑвлÑÑŽÑ‚ÑÑ Ð²Ð¾ÐµÐ½Ð½Ñ‹Ð¼Ð¸, они лукавÑÑ‚", - Ñказали ранее "ИнтерфакÑу" в преÑÑ-Ñлужбе МинобороныЮжной ОÑетии, ÐºÐ¾Ð¼Ð¼ÐµÐ½Ñ‚Ð¸Ñ€ÑƒÑ Ð¾Ñ†ÐµÐ½ÐºÑƒ миÑÑией наблюдателей ЕС Ñтого обÑзательÑтва как Ñмелого одноÑтороннего шага, который обеÑпечивает больше безопаÑноÑти. Ð’ преÑÑ-Ñлужбе подчеркнули что наблюдатели ЕвроÑоюза не могут не знать, что диÑлоцирующиеÑÑ Ð² наÑтоÑщее Ð²Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð² Гори чаÑти вооруженных Ñил Грузии могут пройти раÑÑтоÑние до Цхинвали (25 км) за один чаÑ.
http://www.interfax.ru/politics/txt.asp?id=61950
ОпаÑÐµÐ½Ð¸Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ð¹ грузинÑкой агреÑÑии
ЮгооÑетинÑкие влаÑти заÑвлÑÑŽÑ‚, что Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ñ ÑÑ‚Ñгивает Ñилы и готовитÑÑ Ðº новой агреÑÑии, причем делаетÑÑ Ñто при полном попуÑтительÑтве европейÑких наблюдателей
Ð’ Ñтолице Южной ОÑетии приводÑÑ‚ ÑвидетельÑтва подготовки Грузии к новой войне: в понедельник влаÑти реÑпублики обвинили грузинÑкую Ñторону в обÑтреле жилого маÑÑива в Цхинвали, а миниÑтерÑтво обороны увидело Ð¿Ñ€Ð¸Ð³Ð¾Ñ‚Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð¸Ñ Ðº агреÑÑии в проведении инженерных работ в приграничном Ñеле. "Ð’ 5:10 утра из грузинÑкого Ñела Ðикози были выпущены два ÑнарÑда РПГ-7, 1978 года выпуÑка, которые ÑамоликвидировалиÑÑŒ в районе детÑкого Ñада на проÑпекте Ð.Джиоева. Жертв и поÑтрадавших нет", - Ñообщил в понедельник "ИнтерфакÑу" замеÑтитель миниÑтра обороны Южной ОÑетии Ибрагим ГаÑÑеев.
По его Ñловам, оÑтатки неразорвавшихÑÑ ÑнарÑдов обнаружили Ñаперы реÑпубликанÑкого Минобороны, Ñрочно выехавшие на меÑто проиÑшеÑтвиÑ. Данный район ÑвлÑетÑÑ Ð¾Ð´Ð½Ð¸Ð¼ из Ñамых гуÑтонаÑеленных кварталов города, добавил ÑобеÑедник агентÑтва. "Мы знаем, что Ñти гранаты находÑÑ‚ÑÑ Ð½Ð° территории Грузии, а Ð´Ð»Ñ ÐµÐ²Ñ€Ð¾Ð¿ÐµÐ¹Ñких наблюдателей даем номенклатуру 613-131-78Л, ПГ-7С, 254-129- 78. Ðаблюдатели ОБСЕ могут по учетным данным определить, где находилиÑÑŒ данные ÑнарÑды", - подчеркнул замминиÑтра обороны.
"ГрузинÑÐºÐ°Ñ Ñторона уÑиленными темпами готовитÑÑ Ðº очередной военной агреÑÑии"
Ð’ миниÑтерÑтве обороны Южной ОÑетии между тем обеÑпокоены проведением грузинÑкой Ñтороной инженерных работ в приграничном Ñеле Дици. "ГрузинÑÐºÐ°Ñ Ñторона уÑиленными темпами готовитÑÑ Ðº очередной военной агреÑÑии", - заÑвили "ИнтерфакÑу" в понедельник в преÑÑ-Ñлужбе Минобороны. По Ñловам ÑобеÑедника агентÑтва, "в ночь Ñ 8 на 9 Ñ„ÐµÐ²Ñ€Ð°Ð»Ñ Ð² районе грузинÑкого Ñела Дици, которое находитÑÑ ÑŽÐ³Ð¾-воÑточное Цхинвали, грузинÑкой Ñтороной проводилиÑÑŒ инженерные работы по оборудованию позиций, также были введены две единицы бронетехники". Ð’ преÑÑ-Ñлужбе уточнили, что работы велиÑÑŒ в районе школы Ñела Дици.
Ранее миниÑтерÑтво обороны Южной ОÑетии заÑвлÑло, что наблюдатели ЕвропейÑкого Союза отворачиваютÑÑ Ð¾Ñ‚ фактов, ÑвидетельÑтвующих об опаÑноÑти Ð¿Ð¾Ð²Ñ‚Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸ÐµÐ¹ агреÑÑии против реÑпублики. Ð’ преÑÑ-Ñлужбе южнооÑетинÑкого Минобороны отметили, что приветÑÑ‚Ð²ÑƒÑ Ð¾Ð±ÑзательÑтво грузинÑкой Ñтороны об ограничении Ñ€Ð°Ð·Ð¼ÐµÑ‰ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð²Ð¾Ð¾Ñ€ÑƒÐ¶ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð½Ð° прилегающих к Южной ОÑетии и Ðбхазии территориÑÑ…, миÑÑÐ¸Ñ Ð½Ð°Ð±Ð»ÑŽÐ´Ð°Ñ‚ÐµÐ»ÐµÐ¹ ЕС не хочет замечать, что Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ñ ÑохранÑет угрожающий Южной ОÑетии военный потенциал на ближних подÑтупах к территории реÑпублики.
ГрузинÑкое военное ведомÑтво подпиÑало 26 ÑÐ½Ð²Ð°Ñ€Ñ Ð¼ÐµÐ¼Ð¾Ñ€Ð°Ð½Ð´ÑƒÐ¼ Ñ Ð¼Ð¸ÑÑией наблюдателей ЕвроÑоюза, ÑоглаÑно которому грузинÑÐºÐ°Ñ Ñторона обÑзалаÑÑŒ не размещать в 15 км от админиÑтративных границ Ñтих реÑпублик более одного батальона и Ð²Ð¾Ð¾Ñ€ÑƒÐ¶ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð±Ð¾Ð»ÐµÐµ 120-мм калибра.
"Ð£Ñ‡Ð¸Ñ‚Ñ‹Ð²Ð°Ñ Ñ‚Ð¾, что наблюдатели ЕвроÑоюза ÑвлÑÑŽÑ‚ÑÑ Ð²Ð¾ÐµÐ½Ð½Ñ‹Ð¼Ð¸, они лукавÑÑ‚", - Ñказали ранее "ИнтерфакÑу" в преÑÑ-Ñлужбе МинобороныЮжной ОÑетии, ÐºÐ¾Ð¼Ð¼ÐµÐ½Ñ‚Ð¸Ñ€ÑƒÑ Ð¾Ñ†ÐµÐ½ÐºÑƒ миÑÑией наблюдателей ЕС Ñтого обÑзательÑтва как Ñмелого одноÑтороннего шага, который обеÑпечивает больше безопаÑноÑти. Ð’ преÑÑ-Ñлужбе подчеркнули что наблюдатели ЕвроÑоюза не могут не знать, что диÑлоцирующиеÑÑ Ð² наÑтоÑщее Ð²Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð² Гори чаÑти вооруженных Ñил Грузии могут пройти раÑÑтоÑние до Цхинвали (25 км) за один чаÑ.
http://www.interfax.ru/politics/txt.asp?id=61950
კომენტარები და ინფო რუსეთ-საქართველოს ომზე
ამ სტატიის წაკითხვისას
"ДеÑÑƒÐ²ÐµÑ€ÐµÐ½Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð¸
СущеÑтвование Грузии — роÑкошь, которую РоÑÑÐ¸Ñ Ð½Ðµ может Ñебе позволить"
ძალაუნებურად აღმომხდა: "ღმერთო გააძლიერე ჩინეთი"
"ДеÑÑƒÐ²ÐµÑ€ÐµÐ½Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ð¸Ð¸
СущеÑтвование Грузии — роÑкошь, которую РоÑÑÐ¸Ñ Ð½Ðµ может Ñебе позволить"
ძალაუნებურად აღმომხდა: "ღმერთო გააძლიერე ჩინეთი"
Zveli nimfa var, ubralod am nikis paroli gavixsene:)